Лікування ерозії шийки матки

Захворювання шийки матки – одне з найчастіших патологічних станів жіночих статевих органів. Серед уражень шийки матки більше 80% припадає на фонові і передракові процеси.

На фоні зниження загальної захворюваності на рак шийки матки зросла його частота у молодих жінок. Як правило, це пов'язано з незадовільною діагностикою і неадекватним лікуванням фонових і передракових процесів шийки матки.

Найбільш ефективним у діагностиці патологічних процесів шийки матки є комплексний метод дослідження, що включає:

• Цитоморфологічне дослідження епітелію шийки матки та цервікального каналу;
• Розширену кольпоцервікоскопія;
• Гістологічне дослідження матеріалу, отриманого при цілеспрямованій або конусоподібній біопсії шийки матки.

Доброякісні (фонові) патологічні процеси в структурі патології шийки складають близько 80%.

До доброякісних відносяться такі процеси:

• Ектопія призматичного епітелію (ерозія шийки матки);
• Доброякісна зона трансформації;
• Дійсна ерозія;
• Субепітеліальний ендометріоз;
• Доброякісні поліповидні утворення;
• Екзоцервіціт, ендоцервіцит.

При доброякісних процесах шийки матки виключається можливість малігнізації – переходу в рак. Вони є лише фоном, на якому при несвоєчасному та неадекватному лікуванні виникають передпухлинні процеси в епітелії – дисплазії шийки матки. У зв'язку з цим доброякісні патологічні процеси розглядають як фонові.

Комплекс діагностичних досліджень, проведених в клініці, дозволяє обрати метод адекватного лікування патологічних процесів шийки матки, тобто з урахуванням:

• Віку хворої;
• Характеру, виду і ступеня вираженості змін епітелію;
• Виду цервікальної і піхвової флори;
• Супутньої патології.

Діапазон раціональних лікувальних впливів при фонових і передракових захворюваннях досить широкий:

• Лікування за допомогою СО-2 і напівпровідникового (діодного) лазера;
• Радіохвильовой метод лікування;
• Кріотерапія;
• Електрохірургічні методи.

Кожен з перерахованих методів має свої позитивні і негативні сторони, свої показання та протипоказання.

Показання до кожного методу для конкретного пацієнта визначає лікар після консультації, кольпоцервікоскопії і повного клініко-лабораторного обстеження.